Жінка оселилася в “найбезпечнішій” країні, але залишила її через 7 місяців: що стало причиною?
У “найбезпечнішій” країні виявилося не так вже й безпечно.
Блогерка та ветеринарка Ханна Хамар вирішила кардинально змінити своє життя та переїхала з Австралії до Ісландії – країни, яку часто вважають найбезпечнішою у світі. Проте вже через сім місяців вона повернулася додому. На своєму YouTube-каналі жінка поділилася причинами, які спонукали її залишити нове місце проживання, повідомляє Mirror.
За словами Хамар, вона вирішила переїхати до Ісландії, щоб дослідити коріння своєї матері, яка залишила цю країну у 30-річному віці.
“Вона переїхала сюди, коли я була немовлям, і з того часу ми живемо в Австралії”, – пояснила жінка.
Блогерка зазначила, що Ісландія – це маленька країна з населенням приблизно 300 тисяч осіб, і її мати навіть знає багатьох місцевих жителів, а на вулицях Ханна зустрічала людей, які знали її маму.
Чому Ісландію вважають найбезпечнішою країною
Згідно з даними Глобального індексу миру на 2025 рік, Ісландія вже багато років залишається наймирнішою країною у світі. Вона займає перше місце у рейтингу з 2008 року.
Статистичні дані свідчать, що у 2025 році в Ісландії проживало близько 74 тисяч іммігрантів, що становить приблизно 19% населення.
Сувора погода
Протягом семи місяців перебування в Ісландії Хамар пережила як літній, так і зимовий сезони. Блогерка була вражена погодними умовами країни. В Ісландії часто оголошують помаранчеві та червоні попередження про небезпечну погоду.
За її словами, помаранчевий рівень означає серйозні умови, за яких влада рекомендує уникати необов’язкових поїздок. Червоний рівень – найвищий і свідчить про екстремальну небезпеку для транспорту, інфраструктури та людей.
“В Ісландії дійсно потрібно бути дуже обережним, щоб завжди залишатися в безпеці, і не сідати за кермо, коли погода не дозволяє, адже погода в Ісландії – сувора господиня”, – розповіла вона.
Протягом семи місяців жінка пережила кілька таких попереджень. Один із польотів на літаку під час негоди вона назвала “найстрашнішим досвідом у житті”.
Темні зими і проблеми зі сном
Основною причиною, через яку Ханна вирішила повернутися до Австралії, стали труднощі зі сном. Ісландські зими відомі дуже коротким світловим днем і тривалою темрявою. За словами блогерки, це суттєво вплинуло на її самопочуття.
“Чесно кажучи, головна причина, чому я забронювала квиток і вирішила повернутися додому, – це сон. Я не справлялася зі сном, і навколо мене не було людей, які допомогли б мені підтримувати ритм”, – зазначила вона.
Через постійне недосипання їй ставало дедалі важче працювати та підтримувати позитивний настрій. До того ж вона почувалася самотньою, адже поруч не було близьких друзів або родини.
Культурний шок
Ще одним несподіваним моментом для блогерки стала поведінка місцевих жителів. Вона зазначила, що ісландці можуть здаватися менш відкритими, ніж австралійці. Зокрема, вони не вітають один одного, йдучи вулицею. Крім того, незнання ісландської мови стало ще однією перешкодою для спілкування. Водночас Ханна підкреслила, що ісландці насправді дуже добрі люди, просто їм потрібно більше часу, щоб відкритися.
“Ісландці – це люди, які є сіллю землі… Я вважаю, що як тільки ви розкриєте їхню тверду шкаралупу, [вони] стають одними з наймиліших людей, яких ви коли-небудь зустрінете, але, чорт забирай, як важко цю шкаралупу відкрити”, – розповіла вона.
Дуже висока вартість життя
Блогерка також була вражена цінами на продукти. За її словами, деякі товари можуть коштувати вдвічі або навіть утричі дорожче, ніж в Австралії. Через це вона часто змушена була купувати найдешевші продукти та напівфабрикати.
“У мене не було відчуття, що в мене є бюджет на купівлю фруктів та овочів. Якщо ви незаможна людина, поїсти поза домом насправді неможливо”, – зазначила жінка.
Раніше УНІАН повідомляв про дівчину, яка втекла з Японії в Україну, незважаючи на всі принади Країни Вранішнього Сонця. Українка Юлія серед причин повернення додому назвала серйозне погіршення здоров’я через погану медицину, робочу культуру, яка ігнорує фізичний стан працівника, расизм і ксенофобію щодо іноземців, психологічний тиск і відсутність турботи про ментальне здоров’я.