5 трагедій які пережив Львів – історичні факти про місто
5 жахливих трагедій, які пережив Львів (фото: Getty Images)
Львів – це місто, яке не раз доводило своє право на життя. Воно вміє відроджуватися після вогню, хвороб і великих трагедій. Його стіни пам’ятають, як зникла середньовічна готика, як річка текла просто центром, і як небо впало на землю.
Велика пожежа 1527 року: Львів вигорів до каменю
3 червня 1527 року Львів прокинувся в диму. Вогонь почався з невеличкої пивоварні на Руській дільниці, але за кілька годин перетворив місто на палаючу пастку. Полум’я стрибало з даху на дах, знищуючи навіть кам’яні будівлі – тоді більшість дахів були дерев’яними. Горище ратуші згоріло останнім.
Від готичного Львова не залишилося майже нічого – жодної церкви, жодного будинку з 14-15 століть. Але саме ця трагедія народила інший Львів – ренесансний. На місці руїн почали зводити кам’яниці з арковими вікнами, сандриками, балконами, які тепер вважаються “обличчям” старого міста.
Факт: лише кілька підземель і фрагменти мурів пережили 1527 рік. Усе інше – реконструкція після вогню.
Рисунок-реконструкція давнього вигляду Львова авторства Ігоря Качора (фото: Фотографії старого Львова)
Чума 1704-1705 років: смерть між шведами та свічками
На початку 18 століття Львів опинився у подвійній облозі – ззовні шведська армія Карла XII, всередині – смерть, що не знала жалю.
Під час війни місто було переповнене солдатами, пораненими, біженцями. Криниці забруднені, їжі не вистачало.
Коли прийшла чума, не було ані місця, ані сил ховати всіх померлих. Тіла складали в братські могили за міськими мурами, на території теперішніх Личакова й Клепарова.
Факт: епідемія забрала близько 10 тисяч львів’ян – майже третину тодішнього населення. Саме тоді з’явилися перші “морові цвинтарі” й каплиці вдячності тим, хто вижив.
Повінь 1852 року: Полтва змила центр міста
Багато хто цього не знає, але до середини 19 століття річка Полтва текла просто через центр Львова – там, де сьогодні проспект Свободи й Театр опери та балету.
У червні 1852 року Львів накрили потужні зливи. Полтва вийшла з берегів і перетворила вулиці на каламутні канали. Вода сягала перших поверхів, люди рятували майно човнами, а тварини тонули просто на площах.
Після цього влада зрозуміла, що річку потрібно “сховати”. Почалося масштабне будівництво колектора, яке тривало до початку 20 століття.
Факт: сьогодні Полтва тече під проспектом Свободи, утворюючи частину каналізації – і лише одиниці знають, що під ногами львів’ян і досі звучить її підземний шум.
Полтва – підземна річка Львова (фото: Фотографії старого Львова)
Трамвай зійшов з розуму
10 січня 1972 року. Звичайний зимовий день. На зупинці біля перехрестя Городоцької та Шевченка десятки людей чекали на трамвай.
І тоді вагон номер 472 на великій швидкості зійшов із рейок і врізався у натовп. Свідки казали, що крики було чути аж до вокзалу. Загинули щонайменше 26 людей, десятки були поранені.
Причина – відмова гальм. Хтось звинувачував стару техніку, хтось – перевтому водійки Надії Макари, яка вижила і довгі роки жила з цим тягарем.
Факт: фото того самого трамвая Gotha 472 нині зберігається в архіві Ханса Орлеманса – це один із найпохмуріших символів львівського транспорту.
Скнилівська трагедія 2002 року
27 липня 2002 року – день, який назавжди залишив шрам на історії Львова. На Скнилівському аеродромі проходило авіашоу, коли винищувач Су-27УБ під час маневру втратив керування.
Секунди – і літак упав у натовп глядачів. 77 людей загинули, понад 250 отримали поранення. Серед загиблих було 28 дітей.
Шок, тиша, запах пального й горілого металу – це пам’ятають усі, хто був поруч.
Факт: Скнилів залишається найбільшою трагедією в історії авіашоу у світі. Після неї в Україні радикально змінили правила проведення масових заходів і польотів на публіку.
Після катастроф – життя
Кожне з цих лих ставало для Львова болючим, але переломним. Пожежа дала нову архітектуру, чума – нові правила гігієни, повінь – каналізацію, трамвайна аварія – безпекові норми, Скнилів – системний перегляд підготовки пілотів і організаторів шоу.
Місто вміє перетворювати трагедію на досвід. І, мабуть, саме тому Львів досі стоїть – гордий, живий і готовий до чергового відродження.